DytSadok.info

Кабінет психолога

8 ігор з дітьми для підвищення «психологічного імунітету» від Світлани Ройз

Пам'ятаємо, що психолог працює не замість лікарів, а разом з лікарями

☀ Ниткою або шарфом навколо дитини на підлозі викладаємо коло. Дитина стоїть в центрі. Коло таке, щоб дитина могла витягнутою рукою дотягнутися до його «кордонів». Представляємо, що саме коло - кордони - це символ імунітету дитини, «психологічного і фізичного». Кидаємо в дитину подушки з різними добрими і не дуже добрими словами та «вірусами». За принципом гри «їстівне-неїстівне» - Дитина долоньками і ногами відбиває те, що не хоче, щоб було в цьому колі (на її «внутрішній території»). І приймає, кладе біля себе те, що для неї комфортно. Цю гру я використовувала з дітьми, з якими ми працювали над реакцією на вербальну агресію (обзивання). І з часто хворіючими дітьми. Вони виштовхували за коло - кашель, нежить та ін. Якщо раптом подушка випадково виявиться всередині кола - дитина швидко її може викинути ногою або рукою.

☀ Беремо губку для миття посуду або мочалку. Трохи офарблюємо акварельною фарбою або проводимо по будь-якій поверхні. Звертаємо увагу дитини на те, що губка брудна. У ванній даємо дитині в руки і просимо, щоб вона під проточною водою вимила цю губку. Примовляючи - так і моє тіло очищається. (Так ми супроводжували лікування дітей з інтоксикаціями, алергією)

☀ Запитуємо у дитини - який, на її думку, колір її ідеального здоров'я. Малюємо шаблон - контури людини. І просимо, щоб дитина замалював її «кольором здоров'я»

☀ Коли Дитина їсть - уявляємо, що кожен продукт - не просто продукт, а чарівне блюдо. В якому кожен інгредієнт несе нам якусь важливу якість. (Яка починається на ту ж букву, що і продукт). Наприклад - картопля - краса, креативність; морква - мудрість, молодість; лимон - любов .... можна взагалі разом з дітьми готувати - і пропонувати їм пошепки - «магічно» - називати «якості», коли ми додаємо продукти. Тоді кулінарія перетворюється в домашню магію.

☀ Представляємо, що на рівні пупка перед нами знаходиться застібка-блискавка. Складаємо пальці в щіпку і зі звуком «зззззззз» закриваємо блискавку - піднімаємо руку вздовж тіла вгору. (При цьому - випрямляючи спину :-)

☀ Представляємо наші імунні клітини - як маленьких чуйних воїнів. З тією зброєю і інструментами, які їм можуть знадобитися в їх роботі. Можна намалювати їх бій з вірусами.

(В моєму дитинстві була гра «в Чапаєва», в якій ми збивали клацанням шашки противника. Так само можна призначити, наприклад - білі шашки - імунними клітинами, а чорні - вірусами. І збити віруси білими шашками з дошки ( «з тіла»)

☀ Уявити, що всередині нас з'являється маленька людина - «я сам». І відправляється в подорож по тілу на транспортному засобі, який придумає Дитина. З тими інструментами, які їй можуть знадобитися. Діти-клієнти найчастіше вибирали пилососи - які вбирали в себе пил і бруд з різних органів. Цей чоловічок подорожує по тілу стільки, скільки буде дитині важливо.

☀ Дітям подобаються дихальні вправи, в яких вони вдихають прямо з сонця - магію здоров'я, і їх тіло стає зсередини щирим і блискучим. А видихають - прямо в Землю те, що брудне - те, що земля може прийняти і те, що стане добривом. (Іноді для більшої екологічності - ми вирішуємо відправити те, що дитина видихає - до ядра Землі)

Консультація для батьків:

«Адаптація дітей раннього віку до перебування в ЗДО»

Настає той час в житті кожної дитини, коли вона переступає поріг дитячого садка. Адже, відповідно до ст..4 Закону України «Про дошкільну освіту», дошкільна освіта є обов’язково. Складовою безперервної освіти в Україні.

Коли краще віддавати дитину в дитячий садок?

Відповідь на це вічне питання криється не у віці. Готовність до садка — поняття багатопланове, а не просто набір років, навичок і умінь. Для успішної адаптації дитина повинна досягти певної стадії розвитку: фізичного, розумового і соціального. Більшість дітей вступають до дитячого садка чи ясел у віці від 1,5 до З років. Однак, з деяких причин буває, що дитина починає відвідувати садок у віці 5—5,5 років. У будь-якому віці — це різка зміна звичного способу життя, початок нового періоду. Далеко не всі діти легко сприймають цю зміну. Навіть для найспокійніших, урівноважених, здорових дітей період адаптації до нових умов викликає значні труднощі, не кажучи вже про більш слабких та непристосованих дітей. Якщо період адаптації затягнувся – звертайтесь до практичного психолога дитячого садочку.

Як батькам визначити готовність дитини до дитячого садка?

1. На прогулянці малюк сам підходить до дітей на майданчику, намагається вступити в контакт.

2. Маля здатне кілька годин на день проводити без мами.

3. Дитина розбірливо може виразити свої потреби словами.

4. Малюк уже досить спритний, вміє самостійно їсти (і пережовувати!), миє руки й умивається, вдягає і знімає із себе основні предмети одягу.

5. До кінця раннього віку в дитини з'являється прагнення до самостійності, її інтереси переміщаються від світу предметів до світу спілкування з дорослими.

Дитина переживає труднощі адаптаційного періоду, ступінь виразності яких пов'язують:

· і з попередніми умовами виховання, під впливом яких формується поведінкова реакція;

· і зі своєрідністю міжособистісних взаємин дорослих і дітей, з рівнем прихильності дитини до матері;

· і з організацією навчально-виховного процесу в дошкільній установі, соціальними умовами;

· і з індивідуальними особливостями: віковими, психологічними психофізіологічними, нейрофізіологічними, психогенетичними.

Прихід до дитячого садка — перший серйозний етап соціального життя дитини. До цього вона спілкувалася тільки з членами родини, сусідами або з тими, кого дорослі запрошували додому. Практика свідчить, що цілеспрямована підготовка дітей до дошкільного закладу допомагає попередити виникнення труднощів адаптації.

Адаптація – це пристосування організму до нової ситуації, а для дитини дитячий садок, поза сумнівом, є новим, ще невідомим простором, із новим оточенням і стосунками. Адаптація (з лат. «пристосування») – процес призвичаєння організму, що відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному. Адаптація – активне засвоєння прийнятих у суспільстві норм і оволодіння відповідними формами спілкування й діяльності.

Чи у всіх дітей однакова поведінка при вступі в садок? Ні. Одні діти впевнені, вибирають гру, йдуть на контакт із дітьми й дорослими, інші – менш упевнені, більше спостерігають, деякі – виявляють негативізм, небажання йти в групу, відхиляють усі пропозиції, бояться відійти від батьків, голосно плачуть.

Причини такої поведінки різні: це і відсутність режиму вдома, й невміння гратися, й не сформованість навичок самообслуговування. Однак основна причина – недостатній досвід спілкування з однолітками та дорослими.

Процес пристосування (адаптації) до дитячого садка проходить індивідуально. Середній строк адаптації дітей раннього віку – 7-15 днів, молодшого дошкільного віку – 2-3 тижні, старшого дошкільного віку – 1 місяць.виникнення у дитини стійкого «адаптаційного синдрому» свідчить про її неготовність до виходу із сім’ї.

Виокремлюють такі ступені адаптації:

· Легкий – поведінка дитини нормалізується (протягом 10 – 15 днів) – фізіологічна, природна адаптація;

· Середній (протягом 15 – 30 днів) – дитина худне, хворіє, але не важко, без ускладнень;

· Важкий (триває від 2 місяців і більше) – патологічна адаптація.

Виходячи з цього, виокремлюють три групи дітей за характером пристосування до нових умов життя.

Перша група – ті, для кого процес адаптації легкий і безболісний. Такі діти комунікабельні, самостійні, спілкування батьків із ними доброзичливе.

Друга група – малюки, котрі адаптуються повільніше і важче. Поведінка нестала. Зацікавлення грою змінюється байдужістю, вередуванням. Малятам бракує довіри у ставленні до вихователів, інших дітей навички гри та спілкування розвинені недостатньо. Діти малоініціативні, менш самостіні, дещо можуть робити самі але здебільшого залежать від дорослого. З боку батьків простежується нестабільність у спілкуванні: доброзичливі, привітні звертання змінюються криком, погрозами або збільшенням вимог.

Третя група – діти, які важко пристосовуються до нового оточення. Вони зазвичай несамостійні, швидко втомлюються, ігрові навички не сформовані. У досвіді таких дітей – прояви авторитарності, жорстокості (чи навпаки – зайвої поступливості) з боку дорослих, що спричиняє страх, недовіру до вихователя або повне ігнорування його та інших дітей. Сон і апетит погані або зовсім відсутні. Діти часто хворіють, що ще більше вповільнює звикання до нового оточення й до нових вимог.

Рекомендації для батьків:

"Щоб процес адаптації не затягувався"

Необхідно:

· Давати позитивні настановлення, підтримувати бажання дитини йти в садок;

· Дитина має відчувати повне розуміння між батьками та вихователями, тоді вона швидше звикає;

· У перші дні – короткочасне перебування у групі – 1-2 години;

· Наблизити домашній режим до садкового;

· Утримуватися від шумних масових вистав, або зменшити емоційне навантаження;

· Навчати навичок самообслуговування (одягання, умивання, складання іграшок).

Головною педагогічною умовою успішної адаптації дитини до дитячого садочка є єдність вимог до малюка в сім’ї та дитсадка.

Правильна поведінка рідних у період адаптації дуже важлива, педагоги повинні надати рекомендації батькам:

· Дитині потрібно говорити, що вона вже доросла;

· Не залишати дитину на цілий день у групі;

· Гуляти на майданчику після відвідування садка;

· Давати із собою улюблені іграшки;

· Повідомляти вихователя про особливі звички дитини;

· Придумати ритуал «прощання» й обіграти його вдома;

· Зустрічати дитину з посмішкою;

· Розповідати якомога більше позитивного про садок;

· Підтримувати самостійність дитини вдома.

Консультація для батьків

" Вплив сім'ї на встановлення особистості"

Сім'я - це перше і головне соціальне середовище для дитини. У сім’ї вона розвивається, засвоює найважливіші норми поведінки, вчиться правильно діяти у предметному та соціальному світі. Спілкуючись із батьками, дитина пізнає світ своїх емоцій, бажань і прагнень, поступово поглинає духовні цінності, моральні норми, зразки поведінки, традиції, культуру свого суспільства. Насамперед від батьків дитина дізнається, кого слід уникати, із чиєю думкою рахуватися, у яких ситуаціях варто стримувати свої емоційні реакції. Цілеспрямовані та узгодженні виховні методи батьків сприяють тому, що дитина зростатиме розкутою та вільною і водночас навчиться керувати своїми діями та вчинками відповідно до моральних норм.

Вплив сім'ї на становлення особистості можна назвати позитивним тоді, коли дитина:

почувається рівноправним членом сімейного колективу, де її люблять та поважають;
має у сім'ї власні права та обов'язки;
відчуває, що до її потреб дорослі ставляться з розумінням і завжди готові їй допомогти.

Саме в таких сім'ях діти цінують поради і допомогу батьків й охоче наслідують їх особистий приклад. У такій сімейній обстановці дитина має всі можливості зрости доброзичливою, гуманною, врівноваженою, здатною до співчуття, оптимістичною, із почуттям гумору.

Але не секрет, що ідеальних сімей не буває. Навіть, якщо в сім'ї, загалом все добре, часто у взаємодії батьків із дитиною виникають певні труднощі. Адже не всі батьки мають педагогічну освіту і знання з вікової психології, тому пропускають багато важливих «дрібниць», із яких, власне, й складається успішний процес формування дитячої особистості.

Відтак перед розумними й небайдужими батьками постають питання - як виховати дитину, які обрати методи організації та стимулювання діяльності, як заохочувати бажану поведінку дитини й упереджувати деструктивну. Кожна родина розв'язує ці питання по-своєму.

Молоді батьки, як правило, вибудовують свій педагогічний вплив або інтуїтивно, за прикладом власних батьків, або ж навпаки - протилежно до методів, які застосовували їхні батьки. Та не всі замислюються над такими запитаннями:

чи завжди наша інтуїція дає правильні поради?
чи педагогічно правильними були методи виховання, які застосовували наші батьки? Або, навпаки, чи варто зовсім відкидати їх, не спробувавши знайти раціональну зернину?
чи конструктивну родинну модель отримують діти, чи зможуть вони згодом створити власну дружню сім'ю.

Водночас у сучасному суспільстві поширена негативна тенденція у взаємодії батьків і дітей - брак плідного та гармонійного сімейного спілкування.

Причиною цього є насамперед прискорений режим життя, постійна заклопотаність і, як результат цього, - відсутність вільного часу. Через це батьки поступово втрачають контакт з дитиною, що надалі призводить до серйозних особистісних проблем. Нестачу взаємодії із членами сім'ї дитина заповнює спілкування з іншими людьми (дорослими, однолітками), занурення в соціальні мережі, комп’ютерні ігри, тощо. У результаті батьки втрачають авторитет і позитивний вплив на дитину.

Натомість батьки, які прагнуть виховувати дитину свідомо, звертаються по допомогу до педагогів та практичних психологів. Адже розуміють - лише забезпечивши тісну взаємодію «родина-дитина-педагог», можна сподіватися на позитивний результат виховання особистості.

Завдання педагогів - із перших днів перебування дитини в дошкільному закладі вивчити особливості її психологічного та розумового розвитку й надавати батькам психолого-педагогічну допомогу.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

батькам сором’язливої дитини

· Намагайтеся, щоб ваша дитина частіше спілкувалася з молодшими дітьми.

· У спілкуванні з дитиною будьте обережні й тактовні, оскільки дитина може зрозуміти вас «не так».

· Найскладніше для вашої дитини – це знайомство з новими людьми. Допоможуть їй у цьому, нехай вона не почувається самотньою.

· Частіше ходіть у гості разом із дитиною та запрошуйте гостей до себе додому.

· Не намагайтеся все зробити за дитину. Давайте їй більше доручень, пов’язаних зі спілкуванням.

· Підбадьорюйте та хваліть вашу дитину за кожний крок.

· Не навішуйте на вашу дитину ярлик сором’язливості. Пам’ятайте, що сила сугестії дуже велика.

· Постарайтеся зацікавити вашу дитину театральною діяльністю й записати її до театрального гуртка.

· Створіть у своїй родині й найближчому оточенні дитини такий клімат, щоб дитина почувалася комфортно й затишно.

· Не проявляйте, хоча б зовні, занепокоєння щодо вашої дитини.

· Постарайтеся довідатися у вчителя або психолога про спеціальні вправи й допоможіть вашій дитині позбутися сором’язливості.

· Частіше розмовляйте, спілкуйтеся зі своєю дитиною.

· Не вважайте свою дитину поганою тільки тому, що вона сором’язлива.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

батькам замкненої дитини

· Розширюйте коло спілкування вашої дитини, приводьте її в нові місця й знайомте з новими людьми.

· Підкреслюйте переваги й корисність спілкування, розповідайте дитині, про що нове й цікаве ви довідалися, а також яке задоволення отримали, спілкуючись із тією чи іншою людиною.

· Прагніть самі стати для дитини прикладом людини, яка ефективно спілкується.

· Якщо ви помітите, що, незважаючи на ваші зусилля, дитина стає все більш замкненою й відстороненою зверніться за консультацією до психолога, який професійно допоможе вам розв’язати цю проблему.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

батькам сором’язливої дитини

· Намагайтеся, щоб ваша дитина частіше спілкувалася з молодшими дітьми.

· У спілкуванні з дитиною будьте обережні й тактовні, оскільки дитина може зрозуміти вас «не так».

· Частіше ходіть у гості разом із дитиною та запрошуйте гостей до себе додому.

· Не намагайтеся все зробити за дитину. Давайте їй більше доручень, пов’язаних зі спілкуванням.

· Підбадьорюйте та хваліть вашу дитину за кожний крок.

· Не навішуйте на вашу дитину ярлик сором’язливості. Пам’ятайте, що сила сугестії дуже велика.

· Постарайтеся зацікавити вашу дитину театральною діяльністю й записати її до театрального гуртка.

· Не проявляйте, хоча б зовні, занепокоєння щодо вашої дитини.

· Частіше розмовляйте, спілкуйтеся зі своєю дитиною.

· Не вважайте свою дитину поганою тільки тому, що вона сором’язлива.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

батькам замкненої дитини

· Розширюйте коло спілкування вашої дитини, приводьте її в нові місця й знайомте з новими людьми.

· Прагніть самі стати для дитини прикладом людини, яка ефективно спілкується.

Консультація-порадник для батьків

Визначальним чинником готовності дитини до школи є не знання нею «на зубок» усієї абетки чи вміння віртуозно рахувати, як традиційно вважає більшість батьків, а здатність дитини бути самостійною, комунікабельною, легко сприймати й успішно засвоювати нову інформацію. Запорука успішного навчання у школі - це передусім допитливість і цікавість до всього нового. А отже, батьки мають дитині у цьому всіляко сприяти й заохочувати її. Про що слід потурбуватися батькам Турбота батьків насамперед має проявлятися в зміцненні здоров'я дитини. Плавання, прогулянки та ігри на свіжому повітрі, катання на велосипеді, на роликах тощо - усі ці заняття розвиватимуть органи дихання та зміцнюватимуть м'язи дитини. Фізична та фізіологічна готовність до навчання у школі - це неабияк важливо. Утім батькам не слід забувати і про розвиток у дитини навичок самообслуговування. Зокрема, необхідно потренувати її у вдяганні шкільної форми, застібанні ґудзиків, зав'язуванні шарфа, шнурівок тощо. Також дитина має вміти самостійно користуватися носовичком, гребінцем, доглядати за взуттям. Варто спільно затвердити вдома нове гасло: «Кожній речі - своє місце!». Важливо, щоб дитина розвивала в собі вольові якості. Для цього її слід привчати кожну розпочату справу доводити до кінця. Проте справу варто давати посильну, враховуючи вікові особливості дитини, а не лише бажання та вимоги батьків. Найважливішим способом розвитку зв'язного мовлення, мислення, уваги, пам'яті, уяви є читання дитині книжок. Читати або розповідати дошкільникам казки й оповідання треба не менше ніж півгодини на день. Обов'язково слід запитувати дитину про її враження від почутого, ставлення до персонажів та описаних подій тощо. Не менш корисними видами діяльності є малювання, ліплення, конструювання, що стимулюють розвиток фантазії, уяви, кмітливості. Не слід забувати й про формування в дитини початкових природничих знань. Разом з нею можна, наприклад, виростити на підвіконні зелену цибулю або кріп і навчити правильно за ними доглядати. Послаблене здоров'я - не перешкода навчанню Трапляється, що дитина самостійна, комунікабельна, здібна до навчання, проте здоров'я у неї дуже слабке або ж є хронічні хвороби. Це може істотно завадити відвідуванню нею школи. За цих обставин набуває поширення практика домашнього навчання. Діти із серйозно ослабленим здоров'ям, отримавши довідку від лікаря, можуть бути зараховані до школи, але перші півроку чи рік займатися вдома. Учитель зі школи приходить до дитини додому і проводить з нею уроки індивідуально. Коли ж здоров'я дитини поліпшується, вона починає відвідувати школу разом з іншими дітьми. Якщо в дитини є особливі проблеми, пов'язані з послабленим зором, слухом, серйозні логопедичні проблеми, порушення моторики, потрібна консультація спеціаліста. Він допоможе батькам визначитися зі строками вступу їхньої дитини до школи та правильно обрати навчальний заклад. Умови успішного навчання дитини Кожна дитина має вроджену потребу в новій інформації, іншими словами - до пізнання. Це зазвичай проявляється в допитливості дітей, їхній зацікавленості, прагненні й бажанні повсякчас пізнавати щось нове. Стимулюємо допитливість Щира дитяча допитливість, зацікавленість у пізнанні нового - це основа легкого й успішного навчання дитини. Тому відмахуватися від дитячих запитань означає придушувати «допитливість розуму» дитини, а отже, її потяг до знань і бажання вчитися. І в результаті діти, на чиї запитання батьки свого часу не відповідали, починають потроху відставати в навчанні. Тим паче, коли їхню допитливість, особливо ту, що, на думку дорослих, не стосується шкільних знань, так і продовжують придушувати. Навчаємося граючись У процесі підготовки до школи батьки мають включати елементи навчання в усі можливі ігри дитини. Це неодмінно сприятиме пробудженню й закріпленню інтересу до навчання. На веселу гру цілком можна перетворити й виконання в майбутньому шкільних домашніх завдань. До речі, засвоюючи знання в цікавій ігровій формі, дитина отримує задоволення від навчання. Воно виникає і закріплюється, так би мовити, на рівні безумовних рефлексів. І що важливо, дитина отримує задоволення не так від одержання знань, як від можливості активно застосовувати їх у реальному житті. Тож, аби підтримувати й посилювати в дитини потяг до навчання упродовж усіх шкільних років, дорослі мають щоразу акцентувати її увагу на тому, як ті чи інші знання можна застосовувати в реальних умовах життя. Спонукаємо користуватися знаннями Якщо дитина відчуває, що отримані нею знання не «лежать мертвим вантажем», а їх постійно можна застосовувати на практиці - це мотивує її отримувати нові й нові корисні знання. Батьки, у свою чергу, мають заохочувати дитину до цього - закріплювати отриману нову інформацію грою в пошук можливостей її застосування. Наприклад, можна наочно довести дитині, що вітер буває різної сили та напрямку. Для цього слід зробити разом з нею вітрячок і флюгер, яскраво прикрасити їх та простежити за швидкістю і напрямком їхніх обертань у різний час. Важливо спонукати дитину самостійно зробити відповідні висновки. Така робота з дитиною одночасно розвиватиме в дитини дрібну моторику, мовлення, логічне мислення, кмітливість, естетичний смак, а ще - подарує позитивний настрій від спільної цікавої роботи з батьками. Отже, головна умова успішного навчання - не формувати в дитини потребу у вивченні будь-чого «від А до Я», а розвивати так званий «допитливий розум». Тож найперше завдання дошкільного закладу і батьків - постійно підживлювати й підтримувати дитячу допитливість.