Кабінет психолога
8 ігор з дітьми для підвищення «психологічного імунітету» від Світлани Ройз
Пам'ятаємо, що психолог працює не замість лікарів, а разом з лікарями
☀ Ниткою або шарфом навколо дитини на підлозі викладаємо коло. Дитина стоїть в центрі. Коло таке, щоб дитина могла витягнутою рукою дотягнутися до його «кордонів». Представляємо, що саме коло - кордони - це символ імунітету дитини, «психологічного і фізичного». Кидаємо в дитину подушки з різними добрими і не дуже добрими словами та «вірусами». За принципом гри «їстівне-неїстівне» - Дитина долоньками і ногами відбиває те, що не хоче, щоб було в цьому колі (на її «внутрішній території»). І приймає, кладе біля себе те, що для неї комфортно. Цю гру я використовувала з дітьми, з якими ми працювали над реакцією на вербальну агресію (обзивання). І з часто хворіючими дітьми. Вони виштовхували за коло - кашель, нежить та ін. Якщо раптом подушка випадково виявиться всередині кола - дитина швидко її може викинути ногою або рукою.
☀ Беремо губку для миття посуду або мочалку. Трохи офарблюємо акварельною фарбою або проводимо по будь-якій поверхні. Звертаємо увагу дитини на те, що губка брудна. У ванній даємо дитині в руки і просимо, щоб вона під проточною водою вимила цю губку. Примовляючи - так і моє тіло очищається. (Так ми супроводжували лікування дітей з інтоксикаціями, алергією)
☀ Запитуємо у дитини - який, на її думку, колір її ідеального здоров'я. Малюємо шаблон - контури людини. І просимо, щоб дитина замалював її «кольором здоров'я»
☀ Коли Дитина їсть - уявляємо, що кожен продукт - не просто продукт, а чарівне блюдо. В якому кожен інгредієнт несе нам якусь важливу якість. (Яка починається на ту ж букву, що і продукт). Наприклад - картопля - краса, креативність; морква - мудрість, молодість; лимон - любов .... можна взагалі разом з дітьми готувати - і пропонувати їм пошепки - «магічно» - називати «якості», коли ми додаємо продукти. Тоді кулінарія перетворюється в домашню магію.
☀ Представляємо, що на рівні пупка перед нами знаходиться застібка-блискавка. Складаємо пальці в щіпку і зі звуком «зззззззз» закриваємо блискавку - піднімаємо руку вздовж тіла вгору. (При цьому - випрямляючи спину :-)
☀ Представляємо наші імунні клітини - як маленьких чуйних воїнів. З тією зброєю і інструментами, які їм можуть знадобитися в їх роботі. Можна намалювати їх бій з вірусами.
(В моєму дитинстві була гра «в Чапаєва», в якій ми збивали клацанням шашки противника. Так само можна призначити, наприклад - білі шашки - імунними клітинами, а чорні - вірусами. І збити віруси білими шашками з дошки ( «з тіла»)
☀ Уявити, що всередині нас з'являється маленька людина - «я сам». І відправляється в подорож по тілу на транспортному засобі, який придумає Дитина. З тими інструментами, які їй можуть знадобитися. Діти-клієнти найчастіше вибирали пилососи - які вбирали в себе пил і бруд з різних органів. Цей чоловічок подорожує по тілу стільки, скільки буде дитині важливо.
☀ Дітям подобаються дихальні вправи, в яких вони вдихають прямо з сонця - магію здоров'я, і їх тіло стає зсередини щирим і блискучим. А видихають - прямо в Землю те, що брудне - те, що земля може прийняти і те, що стане добривом. (Іноді для більшої екологічності - ми вирішуємо відправити те, що дитина видихає - до ядра Землі)
Консультація для батьків:
«Адаптація дітей раннього віку до перебування в ЗДО»
Настає той час в житті кожної дитини, коли вона переступає поріг дитячого садка. Адже, відповідно до ст..4 Закону України «Про дошкільну освіту», дошкільна освіта є обов’язково. Складовою безперервної освіти в Україні.
Коли краще віддавати дитину в дитячий садок?
Відповідь на це вічне питання криється не у віці. Готовність до садка — поняття багатопланове, а не просто набір років, навичок і умінь. Для успішної адаптації дитина повинна досягти певної стадії розвитку: фізичного, розумового і соціального. Більшість дітей вступають до дитячого садка чи ясел у віці від 1,5 до З років. Однак, з деяких причин буває, що дитина починає відвідувати садок у віці 5—5,5 років. У будь-якому віці — це різка зміна звичного способу життя, початок нового періоду. Далеко не всі діти легко сприймають цю зміну. Навіть для найспокійніших, урівноважених, здорових дітей період адаптації до нових умов викликає значні труднощі, не кажучи вже про більш слабких та непристосованих дітей. Якщо період адаптації затягнувся – звертайтесь до практичного психолога дитячого садочку.
Як батькам визначити готовність дитини до дитячого садка?
1. На прогулянці малюк сам підходить до дітей на майданчику, намагається вступити в контакт.
2. Маля здатне кілька годин на день проводити без мами.
3. Дитина розбірливо може виразити свої потреби словами.
4. Малюк уже досить спритний, вміє самостійно їсти (і пережовувати!), миє руки й умивається, вдягає і знімає із себе основні предмети одягу.
5. До кінця раннього віку в дитини з'являється прагнення до самостійності, її інтереси переміщаються від світу предметів до світу спілкування з дорослими.
Дитина переживає труднощі адаптаційного періоду, ступінь виразності яких пов'язують:
· і з попередніми умовами виховання, під впливом яких формується поведінкова реакція;
· і зі своєрідністю міжособистісних взаємин дорослих і дітей, з рівнем прихильності дитини до матері;
· і з організацією навчально-виховного процесу в дошкільній установі, соціальними умовами;
· і з індивідуальними особливостями: віковими, психологічними психофізіологічними, нейрофізіологічними, психогенетичними.
Прихід до дитячого садка — перший серйозний етап соціального життя дитини. До цього вона спілкувалася тільки з членами родини, сусідами або з тими, кого дорослі запрошували додому. Практика свідчить, що цілеспрямована підготовка дітей до дошкільного закладу допомагає попередити виникнення труднощів адаптації.
Адаптація – це пристосування організму до нової ситуації, а для дитини дитячий садок, поза сумнівом, є новим, ще невідомим простором, із новим оточенням і стосунками. Адаптація (з лат. «пристосування») – процес призвичаєння організму, що відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному. Адаптація – активне засвоєння прийнятих у суспільстві норм і оволодіння відповідними формами спілкування й діяльності.
Чи у всіх дітей однакова поведінка при вступі в садок? Ні. Одні діти впевнені, вибирають гру, йдуть на контакт із дітьми й дорослими, інші – менш упевнені, більше спостерігають, деякі – виявляють негативізм, небажання йти в групу, відхиляють усі пропозиції, бояться відійти від батьків, голосно плачуть.
Причини такої поведінки різні: це і відсутність режиму вдома, й невміння гратися, й не сформованість навичок самообслуговування. Однак основна причина – недостатній досвід спілкування з однолітками та дорослими.
Процес пристосування (адаптації) до дитячого садка проходить індивідуально. Середній строк адаптації дітей раннього віку – 7-15 днів, молодшого дошкільного віку – 2-3 тижні, старшого дошкільного віку – 1 місяць.виникнення у дитини стійкого «адаптаційного синдрому» свідчить про її неготовність до виходу із сім’ї.
Виокремлюють такі ступені адаптації:
· Легкий – поведінка дитини нормалізується (протягом 10 – 15 днів) – фізіологічна, природна адаптація;
· Середній (протягом 15 – 30 днів) – дитина худне, хворіє, але не важко, без ускладнень;
· Важкий (триває від 2 місяців і більше) – патологічна адаптація.
Виходячи з цього, виокремлюють три групи дітей за характером пристосування до нових умов життя.
Перша група – ті, для кого процес адаптації легкий і безболісний. Такі діти комунікабельні, самостійні, спілкування батьків із ними доброзичливе.
Друга група – малюки, котрі адаптуються повільніше і важче. Поведінка нестала. Зацікавлення грою змінюється байдужістю, вередуванням. Малятам бракує довіри у ставленні до вихователів, інших дітей навички гри та спілкування розвинені недостатньо. Діти малоініціативні, менш самостіні, дещо можуть робити самі але здебільшого залежать від дорослого. З боку батьків простежується нестабільність у спілкуванні: доброзичливі, привітні звертання змінюються криком, погрозами або збільшенням вимог.
Третя група – діти, які важко пристосовуються до нового оточення. Вони зазвичай несамостійні, швидко втомлюються, ігрові навички не сформовані. У досвіді таких дітей – прояви авторитарності, жорстокості (чи навпаки – зайвої поступливості) з боку дорослих, що спричиняє страх, недовіру до вихователя або повне ігнорування його та інших дітей. Сон і апетит погані або зовсім відсутні. Діти часто хворіють, що ще більше вповільнює звикання до нового оточення й до нових вимог.
Рекомендації для батьків:
"Щоб процес адаптації не затягувався"
Необхідно:
· Давати позитивні настановлення, підтримувати бажання дитини йти в садок;
· Дитина має відчувати повне розуміння між батьками та вихователями, тоді вона швидше звикає;
· У перші дні – короткочасне перебування у групі – 1-2 години;
· Наблизити домашній режим до садкового;
· Утримуватися від шумних масових вистав, або зменшити емоційне навантаження;
· Навчати навичок самообслуговування (одягання, умивання, складання іграшок).
Головною педагогічною умовою успішної адаптації дитини до дитячого садочка є єдність вимог до малюка в сім’ї та дитсадка.
Правильна поведінка рідних у період адаптації дуже важлива, педагоги повинні надати рекомендації батькам:
· Дитині потрібно говорити, що вона вже доросла;
· Не залишати дитину на цілий день у групі;
· Гуляти на майданчику після відвідування садка;
· Давати із собою улюблені іграшки;
· Повідомляти вихователя про особливі звички дитини;
· Придумати ритуал «прощання» й обіграти його вдома;
· Зустрічати дитину з посмішкою;
· Розповідати якомога більше позитивного про садок;
· Підтримувати самостійність дитини вдома.